ЇЇ КАРТИНИ – ЦЕ ЇЇ ДУША

Образотворчість на полтавській землі має глибокі витоки, що сягають багатьох тисячоліть. У всі часи наш край народжував талановитих людей, які звеличували своєю творчістю Батьківщину. Сучасні полтавські мистці є спадкоємцями багатої культури, створеної майстрами попередніх поколінь (О.  Білоусько, В. Ханко).

Серед них випускниця Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Марина Рожнятовська.

Народилася художниця 30 січня 1973 року в Полтаві у сім’ї Юрія Олександровича та Ірини Анатоліївни Славоохотових.

Марина малювала з дитинства. Як згадує художниця, вона це робила кожну хвилину й усюди, а найчастіше на аркушах зошитів. Спочатку змальовувала картинки, а потім зображувала все, що подобалося.

Серед перших поціновувачів дитячої творчості Марини була бабуся Людмила Василівна Славоохотова. Саме вона прищепила онучці любов до образотворчого мистецтва. Разом із бабусею Марина переглядала книги про мистецтво й передусім про живопис.

Першим учителем юної мисткині був дядько Борис Анатолійович Славоохотов – ювелір, художник-оформлювач. Годинами Марина знаходилася в його кімнаті-майстерні, спостерігала за роботою, відчувала запах фарб і створювала перші дитячі картини.

Приклад дядька, його поради надихали дівчинку й додавали впевненості у собі, викликали бажання навчатися малювання та в майбутньому стати художницею. Дитину вражав процес створення картин, його загадковість і результат.

Було ухвалене доленосне рішення – навчання в художній школі. Сім’я тоді проживала в Києві, де Марина закінчила 1-й клас художньої школи. Оскільки батько маленької мисткині був військовослужбовцем, сім’я постійно переїжджала. Із двох запропонованих невдовзі місць служби було обрано Чугуїв Харківської області, бо там знаходилася художня школа.

Марина пригадує, як отримали телеграму від батька : «Є художня школа. Виїжджайте!»

Навчання в художній школі імені І. Є. Рєпіна стало для Марини святом. Прекрасні педагоги, серед яких Оксана Іванівна Лещенко – молоденька вчителька, яка вплинула на подальший професійний вибір дівчинки. Оксана Іванівна повела учнів на екскурсію в Харківське художнє училище, до якого згодом і вступила Марина.

Харківське державне художнє училище – один із найстаріших професійних мистецьких закладів України. Він заснований 1896 року рішенням Харківської міської думи на базі приватної художньої школи М. Іванової-Раєвської.

В училищі Марина здобула фундаментальні знання в галузі рисунку та живопису, історії образотворчого мистецтва, педагогіки мистецтва. Закінчила на відмінно живописне відділення й одержала диплом учителя художньої школи. З любов’ю та вдячністю вона пригадує своїх учителів Володимира Опанасовича Старікова, Олександра Івановича Безрука, Віктора Володимировича Чурсіна, які вплинули на становлення Марини як творчої особистості. І сьогодні вона продовжує спілкування з В. В. Чурсіним, обмінюються досвідом на мистецьких пленерах.

Заклад вищої освіти Марина обирала свідомо, оскільки було бажання продовжити професійне навчання як художника та водночас здобути фундаментальні знання у педагогіці мистецтва. Саме тому молода мисткиня у 2007 р. вступила до Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, по закінченню якого здобула спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво. Соціальна педагогіка» та кваліфікацію вчителя образотворчого мистецтва, етики і естетики, соціального педагога, «соціально-педагогічного працівника з громадськими дитячими та молодіжними організаціями».

У 2011–2012 рр. Марина Рожнятовська продовжила навчання в магістратурі ПНПУ імені В. Г. Короленка. Закінчила її на відмінно, здобула спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво» та кваліфікацію викладача образотворчих дисциплін (0101 Педагогічна освіта).

Марина щиро вдячна за незабутні хвилини спілкування висококваліфікованим викладачам кафедри образотворчого мистецтва – Валерію Леонтійовичу Мозоку, Любові Володимирівні Бичковій, Ірині Мирославівні Мужиковій, Олександру Олексійовичу Бабенку, Тетяні Валентинівні Саєнко, Ользі Миколаївні Кушніренко. Вони навчали бачити красу, творити її, бути людяними й любити професію.

Художниця майстерно володіє техніками олійного та акварельного живопису. Спочатку Марина малювала тільки олійними фарбами, але народження доньки допомогло опанувати техніку акварельного живопису. Робила маленькі акварельні начерки. Поступово розмір картин збільшувався, тематика робіт ставала серйознішою. Як художник-аквареліст Марина зростала, про що зауважує голова Полтавської обласної організації Національної спілки художників України, доцент кафедри образотворчого мистецтва імені В. Г. Короленка Юрій Самойленко: «Я бачу майстерність і надзвичайно насичений колір, але він не просто насичений, він світоносний. Нині в написанні картин художниця використовує різні матеріали, але зізнається, що найбільш до душі їй саме акварель».

«Ця техніка непередбачувана. У ній відчувається подих, вона ритмічна, динамічна. Ритмами й тінню можна показати рух і життя. Мені здається, я відчуваю цей матеріал, і це дозволяє мені розкривати його особливості в дуже складних живописних завданнях. Саме це напруження в роботі мені видається привабливим, управляти стихією води й фарби – це найзахопливіше та найінтригуюче в акварельному живописі…» (з інтерв’ю Марини Рожнятовської Катерині Попковій на відкритті виставки «Акварелі», березень 2017).

Марина досконало володіє технікою allaprima, яка дозволяє виконати картину за один сеанс. Щоб домогтися потрібного результату, у цій техніці живописець повинен працювати швидко й упевнено. Нанесення другого шару фарби по сирому, ще не висохлому першому, потребує від автора особливої майстерності та інтуїтивного розуміння суті процесу. Художниця додатково використовує сольові ефекти, набризг, різноманітні способи резерважу.

Центральне місце у творчості Марини Рожнятовської належить пейзажному живописові. Вона змальовує як старовинні, так і сучасні міські пейзажі. Постійні мандри Україною збагачують емоційний досвід художниці. Перед нею розкривається краса й велич української природи, її різноманіття, особливості архітектурних споруд великих міст і маленьких містечок. На створення ліричних зображень природи, міських і сільських вуличок її надихає безмежна любов до рідної землі.

На думку мистецтвознавців, дослідників творчості Марини Рожнятовської, композиції пейзажів не складні, але насичені тонко підміченими деталями, переважно мають обмежений простір, часто з високим горизонтом, що створює щемливе враження захищеності й затишку. Художниця в кожному своєму творі передає красу повсякденного життя. Її твори прозорі, вони дихають, легкі для сприйняття.

Однією з найулюбленіших тем, за словами Марини, є міський пейзаж. Ніяке інше місто вона не оспівувала так, як Полтаву. На картинах художниці зображені історичні куточки міста та, звісно, Кругла площа – історичний центр, до якого потрібно привернути увагу, щоб усі зрозуміли: не можна його втратити, необхідно зберегти для міста, України, світу.

Уражають своєю чуттєвістю й намальовані Мариною квіти. Художниця досить часто використовує умовні форми зображення, але вони впізнавані й справляють сильний емоційний вплив.

«Довершена точність усіх складників, професіоналізм і чудова техніка поєднуються з парадоксальною винахідливістю та розумінням матеріалу, який часом сам веде художника за собою. Уміння ”приручити” цей матеріал, спрямувати його в потрібному річищій виявляє справжнього майстра» (Катерина Палій).

Марина Рожнятовська – професійний художник-педагог, і це вона доводить кожен раз під час проведення численних майстер-класів із живопису для жителів міста Полтави, для учнів та студентів навчальних закладів України.

Марина Рожнятовська – учасниця всеукраїнських і міжнародних виставок, конкурсів і пленерів. Має персональні виставки.

Вона переможниця міжнародного конкурсу «Рицар пензля» (Болгарія, 2014), володарка гранту й абсолютна переможниця проєкту «Творча реалізація – 2015» Міжнародної асоціації професійних художників арт-галереї 7 Д, лауреатка премії імені Панаса Мирного (2017), лауреатка обласної премії імені Миколи Ярошенка (2017).

Роботи художниці зберігаються в Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Сумській банківській академії при Національному банку України, Українському фонді культури, приватних колекціях в Україні та за її межами.

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка пишається досягненнями своєї випускниці!

Бажаємо Марині нових творчих здобутків і створення яскравих мистецьких творів!

Інші новини: